Радіостанція по вулиці Київській: між минулим та майбутнім
Цей мікрорайон абсолютно самобутній та не схожий на будь-який інший у Броварах. Невелика але згуртована громада місцевих мешканців звикла вирішувати комунальні питання самотужки. Як живуть мешканці мікрорайону "Радіостанція", як доглядають територію та відстоюють свої права – читайте у репортажі. Суботнім ранком громада збирається на «чергові збори», щоб згадати історію, обговорити проблеми та розповісти про свій мікрорайон. В кожному спогаді відчувається «непроста історія» поселення, тісно пов’язана з ДП «Радіопередавальний центр». Лариса Дмитрівна пригадує, що живе на цьому місці з народження. А її народження збіглося із заснуванням Радіостанції по вул. Київській у 1951 році. «Стратегічність» радіостанції та поселення при неї відчувалось в усьому: від закритості території до гарної архітектури та добротності будівель та мереж. Старожили пригадують, що колись вхід до території був через «великі червоні ворота». Наразі не залишилось навіть невеличкого парканчику, що був ще кілька років тому. Також Лариса Дмитрівна пригадує, що колись Радіостанція була околицею Броварів, за якою було чисте поле. А самі житлові будівлі «стоять на кістках», тобто, тут раніше були поховання і навіть пригадує могильні пам’ятники із захоронень 19-го сторіччя. Величезні двори без парканів
Мікрорайон дивує тим, що тут кожна будівля має значну «прибудинкову територію». Типовий двір виглядає ось так. Майже усі двори гарно доглянуті, але по-різному. Є господарства, які вирощують городину. Є такі, що свої подвір’я перетворили у справжні сади. Є двори, що надають перевагу доглянутому газону. Але спільним для усіх дворів є «прозорість життя»: двори практично не мають парканів, а від вулиці їх відокремлюють низенькі «символічні» парканчики. Ось такі. Або такі. На усієї території ми не зустріли звичні для Броварів «глухі паркани з профнастилу». Проте зустрічаються ось такі "символічні" паркани «з підручних матеріалів». Добротні будинки з товстими стінами
Весь мікрорайон складається з 15-ти великих одноповерхових будинків, розрахованих на 2-3 родини. Практично усі будинки гарно доглянуті. Але «найболючіша» проблема місцевих мешканців полягає у тому, що при приватизації вони отримали документи не на «частину будинку», а на «окремі квартири». Тому на численні листи до міської ради з проханням приватизувати земельні ділянки під своїми будинками відповідь одна: приватизація землі під «квартирами» не передбачена законодавством. Місцеві мешканці обурюються, що у переписці з чиновниками їх будинки всюди фігурують як «ветхий житловий фонд»: власники "квартир" називають це "маніпуляцією влади".На доказ зворотного демонструють свої помешкання. Товщина навіть внутрішніх стін – приблизно 40 сантиметрів. Відмова виконавчої влади у виданні дозволу на приватизацію земельних ділянок, на думку мешканців "Радіостанції", є "зловживаннямсвоїми повноваженнями посадовими особами". І такі дії оскаржуються наразі у Прокуратурі. Так виглядає кухня з газовим котлом. Будинки, насправді, у гарному стані, переважна більшість – із зовнішнім утепленням стін. Комунальні питання громада вирішує самотужки
Кілька років тому громада "Радіостанції" створила унікальний для Броварів орган самоорганізації населення - «квартальний комітет», який займається усіма комунальними питаннями та веде «листування» з органами влади. «Найгостріша проблема» мікрорайону - старі мережі, і з цим місто допомогти не може або не хоче. Зокрема, є велика проблема з електропостачанням: стовпі старі, мережі не витримують додаткових навантажень. Аналогічна проблема із газовими мережами: для забезпечення достатнього тиску мережу потрібно «закільцювати», але дозвіл на це ніхто не дає. Тому взимку мешканці особливо потерпають: навантаження від електричних котлів не витримує стара електромережа, а для газових котлів не вистачає тиску. Проте усі інші проблеми громада вирішує самотужки та за власний кошт. Ось це гілля зі старих дерев зрізали та вивезуть власними силами. Також самі збудували споруду для контейнерів. Щоб «сусіди» з інших мікрорайонів не підкидали сміття машинами, закрили проїзд через свою територію для автотранспорту. На асфальтування, звісно, коштів не вистачить, а ось сніг взимку розчищають за власний кошт – наймають трактор. Жінки стверджують, що асфальту в їх мікрорайоні не менше 60 років, але він ще досі слугує їх громаді без жодного ремонту. Поштові відправлення сюди доставляють, хоча «вуличні поштові скриньки», що є звичними для мешканців приватного сектору у Броварах, тут не використовуються. Проте будинки мають приватні поштові скриньки – від справжніх та сучасних на кшталт такого. До звичайних шматків труб або навіть звичайних пластикових пляшок – як у селах. Чи є у мікрорайону історична цінність?
Місцеві стверджують, що є. Дуже шкодують, що не вдалось зберегти цінну в архітектурному плані будівлю Радіопередавального центру. Пригадують, що раніше біля будівлі був фонтан та велика клумба. Залишки арки при вході свідчать про архітектурну велич. А в самій будівлі було незвичне планування та фікуси заввишки у кілька поверхів. Наразі усі технічні будівлі РПЦ напівзруйновані. Наприклад, ось ця у минулому адміністративна будівля. Місцеві пригадують, що раніше на території РПЦ був власний дитячий садочок, потрапити в який було престижно для мешканців з інших мікрорайонів. Зараз він повністю зруйнований. Котельня, що належить КП «Броваритепловодоенергія» виглядає старою, але вона працює і донедавна забезпечувало теплопостачанням будинки мікрорайону. Трансформаторна підстанція виглядає так: відчувається, що "закинуті будівлі" дуже популярні у школярів! Також поруч будинок колишнього «ДБК «Меркурій», земельну ділянку під яким рішенням міської ради нещодавно надали чотирьом приватним особам. Місцеві мешканці невдоволені тим, що тут з’явиться ще одна багатоповерхівка, а «сусідів», що проходитимуть через «Радіостанцію», побільшає. Читайте також: Ділянки АТОшнікам чи початок бізнес-проєкту: кому дістались «золоті» сотки по вул. Виноградній?
Найбільш детально своє бачення про історичний центр міста та район "Радіостанції" в його складі висловила голова квартального комітету Оксана Данилова. Послухайте, як виразно жінка викладає своє розуміння важливості історичного минулого міста. На жаль, чиновники в нашому місці історичним минулим міста не переймаються.
Місцеві стверджують, що про «історичність» місцевості свідчать навіть старі дерева, наприклад, як ось цей величезний горіх. І навіть кілька старих дерев’яних сараїв, що збереглись тут з моменту забудови радіостанції. Наприклад, ось таких. Або ось такої – з дерев’яними граблями на фасаді. Крім цього район дивує приватними виноградниками. Великими територіями, на яких гуляють кури. І гуси. Також тут є …справжня пасіка, з якої господарі і зараз збирають мед. Також є великий, але занедбаний спортивний майданчик. А колись тут грали у баскетбол. Прямо за парканом – сквер Слави, який тепер став «спільною територією» з церквою Московського патріархату. Територію церкви з територією «Радіостанції» пов’язує не лише сусідство, а те, що обидві території були місцем захоронення загиблих як у Другій світовій війні, так і раніше. Двори дивують затишком та …цілковитою відкритістю – можна просто йти та дивитися на приватне життя мешканців. Місцевий «дитячий майданчик». Милий столик дворі. Або стіл для великої родини. Практично усі, кого ми зустріли були привітні та відкриті для спілкування. Але навіть в цьому відчувався страх за майбутнє. Страх, що викликаний «насуванням новобудов» впритул до приватних будинків. Фактично, життя відбувається «під стрілами будівельних кранів». Невже ще один район «аутентичних Броварів» зникне з мапи нашого міста? На це питання мешканці мікрорайону запевняють, що налаштовані оптимістично та готові боротися за збереження свого району таким, як він є.