Олександр Волощук вже не вперше у Броварах (він - мешканець м. Чернігів), і його остання презентація відбулася у Броварах 11 лютого 2022 року. На початку повномасштабного вторгнення він долучився до ТРО, заїхищав рідне місто, а потім - міста на Донеччині. Але весь цей час мав із собою ноутбук та продовжував писати книги про мандрівки.
Олександр відвідав 60 країн, більшість з яких проїхав автостопом або пройшов пішки. У фокусі його уваги не лише місцеві мешканці та природа, але й всюди він знаходив українську діаспору або окремих українців та спілкувався з ними. Ще одна тема - масові репресії, місця увязнення, табори, у тому числі ті, через які пройшли українці (в РФ, Казахстані, Узбекистані, тощо).
Ті, хто завітав на презентацію, почулі цікаві розповіді про подорожі до
Сирії, Ірану, Афганістану, Таджикістану, Тибету, Далекого Сходу, про подорож пішки навколо
Чорного моря через 5 країн. А також про подорож Україною пішки із півдня на північ та заходу на схід.
Але учора в бібліотеці були презентовані дві нові книги, обидві присвячені подорожам Південною Амерікою: художній твір про українців у Парагваї
"Парагвайське щастя" та про подорож іншими країнами континенту
"Під сузірям Південного Хреста".
Діаспора українців у
Аргентині нараховує приблизно
200 тис осіб, у
Бразилії - близько
400 тисяч, а еміграція в ці країни відбувалася у кілька хвиль. У Бразиції навіть видається україномовна газета під назвою "Праця", хоча назви сіл вже давно мають португальські назви (мова країни - потругальська). Щодо Парагваю, де живе близько 10 тисяч українців, то всі вони приїхали під час однієї хвилі еміграції - у 1936-39 роки і з одного регіону - з Волині.
Життя першого покоління емігрантів у Парагваї було важким і драматичним - важка праця, непростий клімат, змії, отруйні рослини, тощо. Утім, Парагвай - це країна, в якій останні 90 років не було жодної війни чи політичної, економічної кризи. Тому наразі там українці та їх нащадки - це заможні фермери із високим рівнем життя, власною нерухомістю, технікою... На жаль, україньку мову вони не зберегли, але коріння своє пам'ятають.
Друга книга - про надзвичайну природу та людей таких країн, як
Бразилія, Аргентина, Болівія, Чілі. Про гори, вулкани, високогірні озера, місто у кратері вулкану, про океан і пінгвінів... Ну й про металітет мешканців континенту, серед яких "всі веселі, усміхнені, щирі, але ...не обов'язкові".
Олександр Волощук намагався пройти тою самою 37-ю паралелью, про яку йдеться у романі
Жюля Верна "У пошуках капітана Гранта". За словами мандрівника, в житті йти по цій паралелі набагато цікавіше, аніж у романі Верна, який ніколи не був в цих місцях.
Наостанок Олександр розповів, що поки немає можливості виїжджати за кордон, він реалізував ще одну свою давню мрію: придбав частину старовинного деревяного будинку у центрі Чернігова. Тепер там будут розміщені його колекції: колекція гербів на значках, яку він збирає з 9 років, колекції холодної зброї, головних уборів народів світу, монет, тощо. Всі охочі запрошуються до відвудування!
Презентація тривала понад дві години, але відбулася "на одному диханні" - настільки цікавим був матеріал та дорступною його подача. Звісно, автора "засипали запитаннями", а всі охочі могли придбати книжки.
Шкода, що через відсутність анонсів, про такі чудові, цікаві презетації мало хто у Броварах знає...
На відео тривалістю 2 хвилини Олександр Волощук розповідає про святкування
Дня св. Іакова у перуанському селі, в якому мешкають 30 місцевих індіанців.
