Футбол, політика, адмінресурс: як безглуздо «обнулити» 6 млн грн

Історія, звісно, не про «неефективність» витрачання бюджетних коштів (кого цим здивуєш у Броварській міській раді?). Ця історія про несправедливість та нерівні умови: бо є «провладний бізнес» та «інший», є «правильні творчі колективи» та «інші», є «титульні релігійні громади» та «інші». І навіть спортивні клуби (чи види спорту) є «корисні для влади» та інші. Вся політика на місцевому рівні спрямована на створення нерівних умов: від фінансування з бюджету громади до доступу до оренди комунального майна. Історія про те, як ресурси громади спрямовані в першу чергу на «політичний піар» та «адмінресурс на виборах».
 
Мрії збуваються. Але лише у депутатів
 
У вересні 2019 року відбулись дві події, але лише пізніше стало зрозуміло, що вони пов’язані між собою: у вересні було оголошено про створення депутатської групи «Рідне місто» та створено КП «МФК «Бровари». Насправді, неформально група з 5-ти депутатів з 3-х фракцій була створена щонайменше за рік до офіційного оголошення, і її існування не було секретом. А ось створення комунального підприємства КП «МФК «Бровари» із статутним фондом в 1 млн грн на ПОЗАчерговій сесії – річ незвична. Зазвичай створення комунального підприємства передбачає тривалі дискусії щодо доцільності, але не цього разу: депутати не одностайно, але підтримали створення підприємства. 
 
За деякий час стала зрозумілою причина «термінового ухвалення рішення»: директором новоствореного КП став депутат Макс Семенов – член новоутвореної групи «Рідне місто». Як потім депутат розповів на сторінці свого клубу, він «завжди мріяв займатися футболом та керувати стадіоном». Тому створення КП та призначення депутата його керівником було «жестом доброї волі» керівництва міста, що мало на меті забезпечити «відносну лояльність» депутатської групи. До речі, до новозбудованого стадіону депутати групи «Рідне місто» мали безпосереднє відношення: вони з першого року депутатських повноважень наполягали на будівництві стадіону і послідовно просували цей проєкт. Хоча проєкт рухався важко і супроводжувався відкриттям кримінальних справ щодо «нюансів» будівництва, єдиний повноцінний комунальний стадіон вдалось ввести в експлуатацію в «доковідні» часи. 


Розвивати дитячий спорт та робити його більш доступним – справа благородна. Але у новоствореного клубу одразу в усіх сенсах «щось пішло не так». З першого дня у підприємства виникли фінансові проблеми, які лише посилилися через початок епідемії у 2020 році. Чіткого фінансового плану розвитку підприємства не було з самого початку, тому як будь-яке новостворене підприємство вони почали з «демпінгових тарифів» на тренування (250 грн проти 600-700 грн в приватних клубах). Звісно, цю «перевагу» перед конкурентами мав профінансувати міський бюджет. Але депутати не оцінили «креативу» та почали вимагати «фінансового плану» та виходу до «самоокупності» (а в ширшому сенсі – чесної конкуренції між клубами). Неможливо порахувати, скільки разів керівники КП «МФК «Бровари» доповідали депутатам про фінансовий стан підприємства, але за кілька років «діалогів на комісіях та сесіях» стало зрозумілим те, що підприємство фактично є не підприємством, а є «комунальним закладом» і утримуватиметься повністю за рахунок бюджету. «Підтримка» клубу обійшлась платникам податків у 2,2 млн грн у 2020 році та 2,8 млн грн – у 2021 році, ще 1,54 млн грн – у 2022 році (цифра не остаточна, клуб не працював кілька місяців, керівник звільнився в квітні, головний тренер виїхав за кордон. Новий керівник призначенйи у вересні). Всі інші клуби в Броварах працювали за аналогічними тарифами, але БЕЗ "безкоштовного стадіону" та "мільйонних дотацій" з бюджету.  
 
Навіщо створювати щось «з нуля», якщо можна просто віджати?  
 
В самої ідеї створення нового футбольного клубу немає нічого поганого: футбольних клубів для дітей в Броварах завжди було кілька, інколи деякі припиняли діяльність, але виникали нові. Були клуби більші та зовсім невеликі – і всі вони знаходили вихованців. Зрозуміло, що створення клубу не буває надто швидким: потрібно працювати над концепцією, шукати та створювати тренерський колектив, витрачатися на рекламу, а головне – постійно шукати місце для тренувань (в Броварах з цим проблеми). 
 
Але це довго та важко. Новопризначений директор КП Макс Семенов пішов іншим шляхом: його син тренувався в іншому клубі, тому він особисто був знайомий з тренерами того клубу. Шляхом переговорів вдалось переконати спочатку одного тренера перейти до КП, а потім – ще двох. За тренерами пішли їх вихованці (тренер є ключовою фігурою не лише в плані спортивних досягнень, але й у вихованні юних спортсменів). Мотивацію батькам та тренерам створили непогану: конкурентні офіційні зарплати, вартість тренування – суттєво нижче ринкової, і – головне – власний стадіон! Мрія кожного футбольного клубу в Броварах! 
 
Перехід відбувався непросто… Багато хто розумів, що такі дії знищують ФК «Каскад», в якому були виховані самі тренери та юні футболісти. Але «мотиваційна частина» працювала… Ситуацію багато разів обговорювали в кабінетах влади, в тому числі на депутатських комісіях, але безрезультатно: де-факто, заради «лояльності депутатської групи «Рідне місто» ФК «Каскад» з 10-річною історією роботи в Броварах був знищений. 


А якби ні…
 
Після цих подій пройшло понад 2 роки, і вже наразі зрозуміло, чим все закінчилось. 
 
МФК «Бровари» створювався і фінансувався за кошти бюджету з однією зрозумілою метою: щоб тренування у футбольному клубі стало доступним будь-якій дитині в нашій громаді. Але є нюанс: вартість тренування в МФК «Бровари» з жовтня 2022 року коштує так само, як у …приватних клубах - 600 грн. Наприклад, у ФК «Каскад» вартість тренування – близько 600 грн, у «Тайгерсах» - 700 грн. Більш того, під час війни клуби оголошували «оплату по можливості», тобто, зробили її не обов’язковою, а добровільною. Чи можна були вирішити питання безкоштовного тренування для пільгових категорій (таких дітей в МФК близько 50)? Звісно, що клуби пішли би назустріч і дозволили кільком дітям тренуватися безкоштовно. Але сплачувати за тренування 30-50 дітей по 2-3 млн грн на рік бюджетних коштів – це трохи занадто. 
 
А щоб виключити всі спекуляції щодо «доступності» тренувань лише у МФК «Бровари», нагадаємо, що в Броварах багато років працює ДЮСШ з футболу. Тренував там дітей найтитутолованішийта доволі авторитетний тренер нашої громади – Юрій Макаров. Тренування БЕЗКОШТОВНІ для всіх, а не лише для пільгових категорій. 
 
А що би відбулось, якби МФК «Бровари» не був створений у 2020 році? 
 

1. Діти як тренувались, так би і тренувались у ФК «Каскад» чи інших приватних клубах у тих самих тренерів. Причому родини цих дітей нічого би не втратили у фінансовому плані. 
2. Тренерам НЕ ДОВЕЛОСЬ би відволікатися від спорту на політичні/виборчі процеси: майже ВЕСЬ КОЛЕКТИВ МФК «Бровари» балотувався під час перших та повторних місцевих виборів (з них - щонайменше двоє тренерів). Причому, на перших та повторних виборах балотувались вони від зовсім різних за ідеологією партій, чим довели свою абсолютну безпринципність. 
3. Бюджет не витратив би щонайменше 6 млн грн на підтримку безнадійного у фінансовому плані комунального підприємства. 
4. Стадіон, що збудований за кошти платників податків, був би доступний ВСІМ КЛУБАМ громади, а не лише одному, «обраному». 
5. Всі, хто мав бажання тренуватися, але не мав фінансової можливості, міг тренуватися в ДЮСШ у гідного тренера. 
6. Утримання стадіону та кількох міні-стадіонів можна було передати до відділу спорту – і вони впорались би не гірше (без додаткового фінансування на посади «заступника директора» та «менеджера по зв’язкам з громадськістю»)
7. Депутати би не витратили десятки годин на обговорення шляхів виходу з фінансового тупика КП "МФК "Бровари". 
8. Спорт би залишився спортом, а не рекламним майданчиком місцевих політиків.
9. У Броварах було на одну ганебну історію менше…  

 
Чому все відбулось так, як відбулось? 
 
Виключно з однією метою: батьки футболістів та сам колектив МФК потрібні були в якості адмінресурсу на виборах. Під час виборчої кампанії на стадіоні відбулось не лише безліч «спортивних подій за спонсорства політиків», але навіть передвиборча презентація політичної партії «Команда Пальчевського». Футбол та юних футболістів з максимальним цинізмом використали для реклами безпринципних політиків, які продемонстрували «феєричний прольот» на місцевих виборах (внаслідок якого Макс Семенов припинив бути керівником клубу та розпоряджатися стадіоном). 
 

Проте є ще один цікавий нюанс, який пояснює «принципи кадрової політики" місцевої влади. Після того, як «Команда Пальчевського» програла вибори, а сам Максим Семенов отримав на виборах «несуттєву підтримку», контрактз ним був припинений. А посада керівника клубу була запропонована Руслану Семенцю, який на перший місцевих виборах отримав гарну підтримку виборців, але у складі виборчого списку «Європейської солідарності». Семенцю посада дісталась за умови, що на повторних виборах він балотувавтиметься вже ...від «Команди Ігоря Сапожка "Єдність». Це вичерпно пояснює, НАВІЩО в Броварах створюються комунальні підприємства, і хто і чому їх очолює. А від керівника КП в першу чергу вимагається «політична безпринципність» (але не лише політична, звісно). 

Заради політичної мети влада вчергове здійснила найгірше з того, що вона робить постійно, і що стало її «візитивкою»: створила НЕРІВНІ УМОВИ доступу різних клубів дитячого футболу до комунального стадіону. Досі не зрозуміло, чому комунальному клубу дозволено користуватися стадіоном безкоштовно і в зручний час, іншим – лише за плату (якщо вартість тренування в клубах однакова). 
 
Нерівні умови для бізнесу, релігійних громад, творчих колективів, політичних партій і спортивних клубів – це те, що систематично руйнує громаду, але це те, що влада ніяк не може припинити робити. Якщо вам не пощастило потрапити в категорію «інші», то вашому бізнесу/колективу/клубу створюватимуться численні перешкоди та умови, в яких доведеться не працювати, а виживати. На думку влади в громаді може існувати лише те, що приносить профіт на виборах. 
 
І наостанок
 
Клуб – це не лише власний стадіон/тренери/футболісти/символіка/назва/вболівальники. 
Клуб – це історія і традиції. Це вірність та взаємодопомога. Це підтримка та відданість. Це особлива атмосфера. Це те, що формує особистість юного спортсмена. Всього цього не було і не буде у МФК «Бровари». На жаль, вони створювались на інших принципах та з іншою метою. Звісно, юні футболісти в цьому не винні. Але на жаль, так воно є. 

Чи є в цій історії хоч щось добре? Так, позитивним можна вважати те, що депутати свого часу домоглись будівництва стадіону: пощастило, що стадіон встигли ввести в експлуатацію в «доковідні» та довоєнні часи. Якщо не зараз, то колись вже інша влада має надати рівний доступ до стадіону для всіх клубів - незалежно від форми власності. 

Але у всьому іншому ця «типова для Броварів історія» дуже сумна.