Допомогти сайту
Актуально
Місце для Вашої реклами
Погода у Броварах
Погода
Авторізація
Календар публікацій
«    Березень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наша група у ФБ
29 лип 16:37Актуально


Один день з життя волонтера, що опікується тваринами. ФОТОРЕПОРТАЖ


Тетяна Мишко та її батько Володимир Якович – одні з небагатьох у місті волонтерів, які вже багато років опікуються тваринами на промзонах міста. Як відбувається цей процес, скільки коштує допомога тваринам та хто допомагає волонтерам – читайте у матеріалі. 
 
Процес годування тварин починається із закупок м’ясних продуктів. Але сухі корми закупляються заздалегідь, каша у великих обсягах  також готується напередодні. Отже, на стареньких «Жигулях» вирушаємо на закупівлі – на гуртову базу у селі Княжичі. 
Ось ці 6 ящиків «супових наборів» – денна норма годування підопічних Тетяни Мишко. 

Продукція з 6 ящиків не вміщується у багажник авто, тому частину продукції вантажать у мішки та встановлюють у кабіні авто.

Волонтерка показує рахунок-фактуру, яку тільки що оплатила на базі: 100 кілограмів заморожених супових наборів коштує тисячу гривень. Це не рахуючи витрат на кілька мішків сухого корму, кашу з м’ясом, ковбасу, пальне та ліки для тварин. Далі вирушаємо на одну з промзон Торгмашу. 
 
Годування та лікування тварин
 
Більшість тварин, звісно, очікують приїзду волонтерів і радо зустрічають їх.

На деякі підприємства в’їзд заборонений, тому собаки зустрічають волонтерів так.

Поки годують підопічних на одному підприємстві, на сусідньому собаки вже в очікуванні смачного обіду.

Якщо собаки відносно молоді та здорові, їх годують просто м’ясними продуктами.

Якщо тварини «у віці» або мають проблеми із зубами, для них готують кашу.

На деяких підприємствах є можливість готувати кашу самотужки на місці (є кухонні плити), тоді охоронці отримують м’ясні продукти та потім вже варять з них кашу з м’ясом.

Є варіанти, коли на підгодовування тварин залишають мішок сухого корму (не у всіх волонтерів є можливість щодня годувати тварин).

Процес годування супроводжується й лікуванням. На фото – спроба згодувати таблетку за допомогою шматка ковбаси: вдалось не з першого разу - як у відомій кінокомедії. 

На деяких підприємствах ставлення до тварин таке, що немає кому у спеку налити води для тварин: доводиться возити з собою і воду.

Процес годування не проходить без «особистого спілкування», якого тварини потребують не менше.

Ну і куди ж без «обіймів»!

Життя тварин на підприємствах
 
Все ж таки переважна більшість безпритульних тварин знаходить місце для життя саме на підприємствах та промзонах. Ставлення до собак є дуже різним та залежить переважно від позиції двох ключових осіб: керівника підприємства та керівника служби охорони. Тому тут можливі різні варіанти: від доброзичливого ставлення та повного ігнорування тварин. Але у більшості випадків мінімальні умови для існування все ж таки створюються, навіть більше: в багатьох підприємствах працюють люди, які щиро опікуються собаками як власними. 

Собачі будки майструють з підручних матеріалів, наприклад, з газоблоків.

Не завжди вони утеплені.

Є навіть справжні «собачі гуртожитки» з окремими будками та мисками для кожної тварини.

Буває, що на підприємствах будки стоять у різних місцях – деякі тварини надають перевагу «усамітненню» від інших.

На деяких підприємствах собак тримають на ланцюгах – для безпеки тварини через інтенсивний рух транспорту.

Але у собак є можливість навіть на ланцюгу пересуватись по території бази.

На деяких підприємствах є справжні великі вольєри для собак.

Все ж таки, більшість тварин виконують свої «прямі обов’язки»: охороняють територію підприємства, особливо вночі. Але на наше здивування, вдалося помітити навіть собаку породи «Кане-корсо».

А ця собачка живе на підприємстві вже 15 років – саме стільки, скільки існує підприємство: не кожна хатня тварина доживає до такого віку!

На деяких підприємствах є також будки для кішок, розташовані у недоступних для собак місцях.

Але є підприємства, які не вважають своїм обов’язком «забезпечити тварин житлом»: у минулому році Тетяна Мишко за власні кошти придбала 13 будок. Окремий клопіт – утеплення «собачого житла» на зиму та забезпечення будок сіном. 
 
Хто допомагає волонтерам? 
 
Болюче питання без відповіді. 
По-перше, звісно, що офіційно на місцевому рівні такої проблеми, як утримання безпритульних тварин, немає. Є декларації про намір «збудувати притулок» для тварин, але протягом багатьох років далі декларацій справа не йде. 
Наразі немає даних про якийсь реальні грантові програми у напрямку поводження з тваринами, які би діяли на території міста. Щодо бізнесу, то реальної допомоги волонтери теж не отримують. З досвіду Тетяни Мишко максимальна допомога полягала у разових пожертвах на стерилізацію тварин, що мешкають на території підприємства, про системну допомогу мова ніколи не йшла. На практиці, якщо керівник підприємства не надає наказу вивезти собак з території або потруїти їх, то це вважається «позитивним ставленням». 

"Головна проблема полягає у ставленні до волонтерів, - розповідає про свої турботи Тетяна Мишко. Абсолютно усі, до кого ми приїжджаємо, впевнені, що це - наша робота, за яку ми отримуємо бюджетні кошти. Під час карантину лунали дзвінки від керівників підприємств, які вимагали, щоб ми годували тварин, коли підприємства не працювали. Також часто стикаємося з тим, що від нас вимагають не лише годування, але вакцинацію, обробку від паразитів, лікування тварин. Усі впевнені, що це не волонтерство, а звичайна робота за гарну зарплату"

Окрім витрат на годування тварин, що є постійними, періодично виникають витрати на лікування та стерилізацію. Витрати на лікування можуть досягати 10-15 тис.грн на одну тварину: бувають, що собаки потрапляють у ДТП або травмуються у сварках. Інколи бувають дуже складні випадки, проте більшість тварин вдається врятувати без шкоди для їх здоров’я. Фото з лікування підопічних Тетяни Мишко. 


Практика показує, що волонтери переважно сподіваються або на власні фінансової можливості, або на допомогу своїх родичів, друзів, однодумців. Зазвичай, мова йде про вагомі суми фактичних витрат та доволі скромні суми допомоги. 
Окремою проблемою є те, що у місті немає єдиної авторитетної волонтерської організації, яка могла би ефективно відстоювати інтереси волонтерів та загалом питання захисту тварин. Тетяна Мишко визнає, що волонтери розрізнені, не працюють у командах, мають обмежені ресурси та тягнуть непід’ємний тягар самотужки. 
Через низку причин (в першу чергу – через відсутність приміщення), створення соціального центру стерилізації у Броварах, ідея якого минулого року виносилася на Громадський бюджет, під питанням. Стерилізація за рахунок коштів бюджету цього року взагалі не проводилась і наразі невідомо, чи відбудеться такий тендер взагалі: в бюджеті бракує коштів. Тому залишається лише констатувати, що допомога тваринам – це справа волонтерів та небайдужих громадян, що підтримують їх фінансово. 
Проте все ж таки маємо надію, що бізнес у Броварах зверне увагу на цю болючу проблему і розпочне (без вказівок міського голови) хоча би періодичну фінансову допомогу волонтерам міста. 

Ангеліна Козлова
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями!



Друзі, сподобалася стаття? Допоможіть нам стати краще.

Допомогти Бромедia

Додати коментар
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail:
Код:
оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Вci новини
Ми у Facebook


Курс валют



Допоможіть нам
Ми повністю незалежне видання.
У нас немає інвесторів і спонсорів. Тому нам дуже потрібна Ваша фінансова підтримка.
Нам допоможе кожна гривня.

Допоможіть нам стати краще.

Допомогти