Прилаштували «побратима»: як українські військові та іноземні волонтери дбають про тварин під час війни

«Захист слабких – справа сильних»: під таким гаслом з початку війни опубліковано сотні історій, коли військові під час війни знаходять час дбати про «братів наших менших». Але ця історія, що відбулась безпосередньо у Броварах, дещо особлива та познайомила людей, які навряд чи б зустрілися за інших обставин. 

Бойовий «побратим» з позивним «Кабачок»

Історій про військових, що дбають про котів та собак іноді прямо в окопах, ви знаєте безліч, але не лише їм випадає честь стати «побратимами». 
Історія кабанчика «в’єтнамської породи» розпочалась в одному із підрозділів ТРО Броварського району під час їх ротації в районі м. Сіверська влітку 2022 року. Воєнні дії тоді розгорталися стрімко, забезпечення військових частин налагоджувалось «з коліс», і самі бійці вирішили пошукати «свіжини». В якості «потенційного обіду» військові іншого підрозділу подарували їм …невеликого кабанчика у мішку. Але «потенційний обід» виявився  настільки милим, що військові вирішили, що він залишиться з ними в якості «домашнього улюбленця». Кабанчика назвали «Кабачок», а військовий на ім’я Василь виявив бажання наглядати за ним постійно. 

В цілому, якогось спеціального догляду тварина не потребувала: було літо, частина розташовувалася у селі на межі Донецької та Луганської областей, трави вистачало, а всім іншим з твариною ділилися військові. Прикметно, що кабанчик не мав бажання кудись убігти, а пасся неподалік табору. 

Проблема виникла у відповідальний момент: військовий підрозділ отримав приказ на передислокацію. Але саме в цей момент кабанчик кудись зник. На пошуки «побратима» у майже порожньому селі вирушив сам командир – військовий на позивний "Відень". І через деякий час «побратима» вдалось «звільнити з полону»: місцевий мешканець вирішив «залишити його собі на Новий рік». Після нетривалих «перемовин» Кабачок повернувся до військового підрозділу, а згодом вже мандрував до Харківської області, де на нього очікувала «дільче віта». 

Військові зателефонували до своїх знайомих з метою отримати консультацію щодо кращих логістичних шляхів у області, а отримали …пропозицію щодо місця дислокації. Ним став логістичний центр підприємства-імпортера морепродуктів відомої в Україні торгової марки. Склад фактично був знищений російською артилерією, але там ще залишалося чимало продукції. Що стало «зірковим часом» для кабанчика: військові зняли масу смішних роликів, де звичайна свиня ласує королівськими креветками та …червоною ікрою! Ех, гарні були часи - аби не постійні обстріли!
Коли через 4,5 місяці добігла кінця ротація військового підрозділу, Кабачок у ящику з під патронів прибув до місця дислокації у Броварському районі. Але тут «вільно гуляти» вже не вийшло: сувора дисципліна військової частини примусила тварину жити у невеликому вольєрі. Що молодому та надто активному кабанчику було не до вподоби. 
Тому військові вирішили пошукати для свого «побратима» місце постійного проживання у одному із еко-парків Київської області. 

Andreo Cisternino та його International animal protection league

Супроводити «бойового побратима» до нового місця «дислокації» зібралась невеличка делегація, яка й прибула до притулку в районі с. Демидів Вишгородського району. 
Сам притулок є незвичним місцем, де разом живуть не лише близько 200 собак та 40 котів, але й коні, кози, барани, свині неймовірних розмірів, гусаки, качки, кури, цесарки. Притулок має велику територію і обслуговується кількома співробітниками. 

Власник, керівник та «душа» закладу – італієць Андрео Чістерніно, який опікується притулком з 2009 року. Андрео – успішна людина, професійний ліцензований фотограф «Формула-1», а також фешн-фотограф, який працював з відомими моделями, він є автором блога про життя свого притулку. 

Але найбільш емоційно він розповідає про 40 днів, які йому та його колективу довелося прожити в окупації у березні-квітні 2022 року. Аеропорт в Гостомелі розташований всього у 12 км від притулку, тому всі «повітряні бої» відбувались просто на очах співробітників притулку, а часто – над їх головами. На доказ цього Андреа демонструє фото з російськими літаками в небі. Російські танки та БТРи також стояли неподалік від притулку. 

Позаяк Андрео – громадянин Італії (його дружина – українка), то посольство Італії запропонувало йому «план термінової евакуації». Але його відповідь була недвозначною: ці тварини – мої діти, як я можу їх залишити? або евакуація разом із всіма тваринами, або я залишаюсь. Притулку пощастило: жодна людина з персоналу та жодна тварина не постраждали – на відміну від аналогічних закладів в цієї місцевості. Як й у всіх інших притулків, у них виникли проблеми із кормами для тварин: жоден з перевізників не погоджувався їхати до окупованих сіл, а тих, хто був готовий ризикнути, не пропускали росіяни. 
Притулок Андреа Чістерніно постійно допомагає військовим: як з’ясувалось, кабанчик в ролі «побратима» - зовсім не унікальний випадок. Військові опікуються різними тваринами, які потребують допомоги в зоні воєнних дій чи несення служби: це не обов’язково свійські тварини, але можуть бути і дикі тварини на кшталт лосів, косуль чи інших тварин. Деякі військові залишили своїх домашніх улюбленців у цьому пртулку, щоб піти на війну (а потім їх забрати). Також притулок допомагає тим, що розвозить корми для тварин, що живуть біля блок-постів чи біля військових частин. 
Андреа не приховує, що завдяки його блогу, який він веде італійською мовою, історія їх притулку стала відомою в Європі (але досі є невідомою в Україні). Тому утримувати тварин, яких стає все більше, можливо завдяки пожертвам від його друзів, знайомих та читачів його сторінки. Делегація військових з Броварського району також поїхала на з порожніми руками: Андреа подарував кілька ящиків кормів для тварин, якими опікуються військові в місцях дислокації. 

Піклування про тварин – наш «код національної ідентичності»

Війна несподівано виявила рису характеру, що єднає українців: ми не залишаємо тварин у біді. Маса людей забрали своїх тварин до евакуації, а тими, що залишились в селах, опікуються військові та волонтери. 
Але війна виявила проблему, яку нам потрібно терміново вирішувати: в селах та містах ВЕЛИКА проблема із стерилізацією тварин, помітно, що цією проблемою ніхто не опікується. Тому на фото з військовими ми безкінечно  бачимо як кішки та собаки народжують прямо в окопах та де доведеться. До речі, в притулку Андреа всі тварини – стерилізовані, хоча за послугами ветеринара доводиться їхати до Києва. 
Цю проблему потрібно вирішувати негайно – і по всій Україні! 
Ось така історія, про те, як наші броварські військові не залишили напризволяще кабанчика, і кабанчик знайшов місце для «ідеального життя», завдяки волонтеру-іноземцю! 
Дякуємо андрео та його команді!
Дякуємо всім, хто не залишається байдужими до братів наших менших! 

Головне фото: ротний з "побратимом" Кабачком