Допомогти сайту
Погода у Броварах
Погода
Авторізація
Календар публікацій
«    Жовтень 2020    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Наша група у ФБ
04 жов 00:31Актуально


«Старе місто» у Броварах: Леонід Черепейнік про історію та проблеми району


Наша «традиційна екскурсія» по одному з «найбільш обділених увагою» мікрорайонів міста – «старому місту».  Депутат цього округу Леонід Черепейнік розповідає про проблеми району та пояснює, чому у влади багато років поспіль «не доходять руки» до вирішення проблем «старого міста». 
 
Міні-стадіон біля «Віночку»: заслуга влади чи громади? 
 
Леонід Черепейнік розповідає, що район його округу – для нього рідний: він народився та мешкав з батьками  у приватному будинку по вул. Маяковського. У дитинстві ходив до ДНЗ «Віночок», навчався у ЗОШ  № 3. Тож «екскурсію» починаємо у «Віночка».
Карантинні заходи суворо дотримуються при прийомі дітей до садочку: у дітлахів вимірюється температура, дані заносяться у журнал. 

«Боротьба» за благоустрій на пустирі біля «Віночку» почалась ще до періоду «депутатства». Громада мікрорайону завжди хотіла на полі перед садочком спортивний майданчик. Переписка з чиновниками почалась ще у 2016 році. 

Чиновники не заперечували, що майданчик потрібний, проте, було зрозуміло, що це справа не швидка. Тому депутат-підприємець встановив за власний рахунок дитячий майданчик та облаштував поле для гри у футбол. Дитячий майданчик згодом передав на баланс міста. 


Навколо спортивного поля встановлені лавки, але огорожі у поля не було, а навесні місцевість підтоплювалась талими водами. Після щонайменше двох років проєктування та перемовин, цього року спортивний майданчик «урочисто відкрили». На відкритті був присутній «кандидат від влади» по цьому округу, яким жодним чином не мав відношення до історії боротьби за майданчик. А ось активістів громади ніхто не запросив. 
 
Читайте також: У Броварах відкрили ще один міні-стадіон: біля ДНЗ «Віночок» по вул. Київській, 62 
 
Як раз під час нашої екскурсії ми стали свідками, як стадіон готувався до відкриття: мішки з крихтою стояли на полі, «ворс поля» ще «не піднімали»

Вже після вводу до експлуатації, чиновники пообіцяли «усунути недоробки», а саме: зробити систему зовнішнього освітлення, щоб стадіоном можна було користуватися у вечірній час та відвести воду з території поруч (проблема підтоплення нікуди не поділась). Наразі проєкт будівництва стадіону «проходить корегування», а значить, вартість збільшиться з 1 150,0 тис грн на суттєво більшу. Втім, стадіон на відміну від аналогічного у парку «Перемога» збудували за рекордні 21 день. 
 
Все почалось із ЗОШ № 3 
 
Депутат пригадує, що «податися у активісти» його змусила ситуація у ЗОШ № 3, в якої навчались його діти. Ситуація із забезпеченням школи ремонтами та господарськими товарами була настільки жахливою, що адміністрація постійно зверталась за «спонсорською допомогою» до батьків. Тому Леоніду Черепейніку доводилось як батьку закупати для школи багато речей – від посуду у їдальню до дитячого майданчику у дворі школи. 


Бажання «розібратися у проблемі» призвело навіть до відкриття «знакової для Броварів» ГО «Броварський народний контроль». Саме через ГО подавались численні запити, і саме тоді стало зрозуміло, що заклади міста мають «дуже нерівномірне матеріальне забезпечення». «Особливо поганий стан» у цьому плані мали саме ДНЗ «Віночок» та ЗОШ № 3. 
 
Читайте також: «Народний контроль» розпитали начальника управління освіти про ремонти у школах Броварів 
 
В підсумку, завдяки наполегливості активістів, громади та депутата, ситуація як для садочка, так і для школи суттєво змінилась: у садочку провели «зовнішнє утеплення» будівлі, а у ЗОШ № 3 – численні ремонти. Але головна «гордість» активної громади школи – гарний шкільний стадіон. 

«Відкритий клас» - проєкт, що зробив ЗОШ № 3 «унікальною»
 
Втім, за деякий час Леонід зрозумів, що його «непрості стосунки з владою» шкодять школі. Крім того, на його переконання, забезпечення потреб школи має здійснюватися саме за рахунок міського бюджету, а не батьків у ролі спонсорів. Тому місцем «голови батьківського комітету» поступився активістці школи та району Олені Лахно. А вона разом з іншими стала авторкою проєкту «Відкритий клас», і саме цей проєкт отримав перемогу на конкурсі проєктів «Громадського бюджету». Депутат пригадує, як разом з Оленою організовували вдалий «фандрайзінг» для початку проєкту, завдяки якому вдалось зібрати 50 тис грн. 
 
Читайте також: «Переможці Громадського бюджету-2018»: відкритий простір, хортинг, перерва з гаджетами та екомапа 
 
Сама «реалізація» проєкту у внутрішньому дворі школи виглядає ось так.

Поруч – цікаві сучасні дитячі майданчики

Ось так виглядає відремонтований нещодавно «перехід між корпусами» школи.

Велопарковка у ЗОШ № 3 особливо затребувана.

Тенісні столи – їх у школі 4 штуки.

У цій школі, як і в інших навчальних закладах проводиться роздільний збір відходів. Це результат співпраці Управління освіти та науки та ТОВ «Вторма ЮА», що належить депутату. 
 
Асфальтування вулиць у «Старому місті»: чому вирішення проблеми постійно «відкладається»
 
Екскурсію «не заасфальтованими» вулицями починаємо із згадки про скандальне голосування за надання згоди на кредит на будівництво вулиці Симоненка. Депутат гарячо відстоює свою позицію, яка полягає у тому, що вулиці біля густозаселених масивів має будувати забудовник, а не місто «допомагати олігархам» збагачуватись. 
 
Читайте також: Депутати не підтримали оформлення кредиту у 160 млн грн. на добудову ЗОШ № 10 та вулиці Симоненка 
 
Починаємо з вулиці Биківнянської – великої вулиці на околиці міста, яка ніколи не мала твердого покриття. Ось так виглядає вулиця у суху погоду. 

А ось так виглядає «типовий двір» мешканців цієї вулиці: знайдіть «10 відмінностей» з будинками уздовж вулиці Симоненка. Депутат наголошує, що у цьому будинку мешкає людина з інвалідністю, що пересувається на візочку. 

Ось «саморобний тротуар», що збудували мешканці, щоб хоч якось пройти глибокі калюжі.

А ось «саморобний дитячий майданчик»: у «старому місті»: «комунальних дитячих майданчиків» тут не було ніколи. 

Також мешканці самі «розчистили місцевість» та обладнали «футбольне поле» для своїх дітей. Щороку активна громада виходить на масове прибирання, під час якого вдається назбирати та вивезти за власний рахунок кількасот (!) мішків із побутовими відходами.  

Так виглядає вулиця Бикывнянська, яка за рогом переходить у вул. Пластунську: люди просто йдуть у суху погоду – по пилюці, у дощову – по багнюці. Останні 50 років. Враження, що ми – у сільській місцевості. 

Ось що люди розповідають про свою вулицю.


Ось це Пластунська: по обидві боки вулиці – переважно «стара забудова».

Відчуття «занедбаності» посилює ось ця напівзруйнована будівля колишньої санстанції, яка стала «прихистком» для неблагополучних громадян.

А ось ми вже на іншому боці вулиці Київській. Принаймні, однієї вулиці цього мікрорайону протягом каденції пощастило: капітально відремонтована вулиця Івана Сірка. На фото видно, що вулиця має помітний уклін – тому під час підтоплення «особливо потерпали» мешканці той частини вулиці, до якої стрімко стікала вода. А якщо бути точним – то під час дощів реально «плавали на човнах» по вулиці. 


Мешканка вулиці пригадує, як це було, та дякує усім причетним за ремонт вулиці. 


Ремонт вулиці зроблений з водовідведенням.

Але не усім вулицям «пощастило». Наприклад, провулок Піщаний цілком виправдовує свою назву. Як тут пересуваються люди під час дощів – залишається лише здогадуватись.

Так виглядає перехрестя з вулицею Барбона

А ось перехрестя провулку Піщаного та вулиці Богомольця.

Сама вулиця Богомольця виглядає так.

Так виглядає провулок Катерини Білокур (має помітний уклін).

Але найбільш вражає вулиця Запорізької Січі (колишня Гвардійська). Ось так виглядає одне з перехресть цієї вулиці (зауважимо – після кількох тижнів без дощів)

Щоб пройти перехрестя під час дощів люди …просто знімають взуття і йдуть по коліно у воді. Місцеві мешканки розповідають, що під час дощів у дворах «втоплюються кури». 


Поруч є «зливоприймальний колодязь», але він збудований з помилкою (трохи вище по вулиці, ніж потрібно), тому не виконує свою роль.
Проте, місцеві мешканки не засмучуються, а показують «гордість» мікрорайону: старий колодязь, що славиться дуже смачною водою. 

До колодязю приїжджають машинами з інших районів міста, а вода в колодязі є навіть після дуже сухого літа. 
 
Леонід Черепейнік ще раз наголошує, що вартість однієї вулиці Симоненка дорівнює вартості асфальтування приблизно 20 вулиць «старого міста». Чиновники через «непрозорі механізми» на кшталт сумнозвісної Інвестради багато років «прощали забудовникам» десятки мільйонів гривень, що вони мали сплачувати місту. Тому «соціальні питання» роками «відкладались у довгу шухляду». На жаль, влада і зараз «йде не поводу» у забудовників та вирішує в першу чергу їх питання. 
Тому головною проблемою «старого міста» є те, що у громади немає стільки «лобістів», як у великих забудовників. Отже, громада має єднатися, бути активною та разом із своїми депутатами відстоювати своє право на гідне життя. На кшталт того, як це роблять мешканці вулиці Княжицької. 
 
Читайте також: Як мешканці вулиці Княжицької борються за благоустрій вулиці. Та інколи перемагають .
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями!



Друзі, сподобалася стаття? Допоможіть нам стати краще.

Допомогти Бромедia

Додати коментар
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail:
Код:
оновити, якщо не видно коду
Введіть код:
Вci новини
Ми у Facebook


Курс валют



Допоможіть нам
Ми повністю незалежне видання.
У нас немає інвесторів і спонсорів. Тому нам дуже потрібна Ваша фінансова підтримка.
Нам допоможе кожна гривня.

Допоможіть нам стати краще.