Конкурсу на посаду директора комунального закладу "ТепЛиця" НЕ буде. Конурси на посади керівників комунальних закладів культури ми проведемо після закінчення воєнного стану, - Аліна Ярмоленко Раніше ми повідомляли, що під час засідання гуманітарної комісії пролунала інформація, яку можна було вважати сенсаційною: нарешті у Броварах відбудеться конкурс на посаду керівника
комунального закладу "Теплиця". Утім, під час засідання бюджетної комісії доповідачка з питання
Аліна Ярмоленко уточнила, що конкурс відбудеться ПІСЛЯ припинення воєнного стану - але одразу на посади керівників кількох комунальних закладів.
Також пролунала інформація, що ДО початку повномасштабного вторгнення готувався конкурс на посаду директора
Броварського краєзнавчого музею. ЧОМУ саме по цьому закладу - деталі не уточнювалися, але чинний директор - як й всі ІНШІ керівники комунальних закладів - був призначений БЕЗ КОНКУРСУ. Тобто, ДО воєнного стану керівники комунальних закладів культури ТАК САМО призначалися БЕЗ конкурсу - отже, формально воєнний стан тут ні до чого.
Конкурс на посаду керівників закладів культури, в яких працюють 10-15 працівників, не є "критично важливим" для життя громади. Важливим тут є сам принцип: по-перше, цього вимагає закон, по-друге конкурсний відбір - це "засади демократії, прозорості, підзвітності". На жаль, у Броварах ЗАДОВГО до війни СТАЛО НОРМОЮ, що керівники КП та КЗ призначаються з мотивів, які не мають жодного відношення до їх освітнього рівня чи професійних якостей.
Позаяк ця тема є принциповою, варто зазначити наступне.
Твердження "після закінчення воєнного стану МИ проведемо конкурси" є дещо самовпевненим: до кінця каденції залишився рік, а тому, ймовірно, конкурс проводитимуть ЗОВСІМ ІНШІ ЛЮДИ. Ймовірно, й на посаду керівника управління культури, сім'ї та молоді також - позаяк ВСІ керівні посади в управлінні чиновниці так само посіли БЕЗ КОНКУРСУ.
Як зазначено вище, НЕ ЗРОЗУМІЛО, яким чином воєнний стан впливає на оголошення конкурсу? Якщо конкурсів НІКОЛИ за чинної влади НЕ БУЛО, то їх НЕ БУДЕ ані ДО воєнного стану, ані під час, ані після. Давно зрозуміло, що ЄДИНИМ критерієм на такі посади є або перебування у "політичній команді" та безпосередня участь у виборах, або особиста лояльність, або родинна/дружня наближеність до топ-чиновників міської ради.
Ну а головне, така системна, багаторічна кадрова політика щодо керівників відділів, управлінь, комунальних закладів та підприємств призвела до "безнадійно сумного ефекту". На пояснювальні записки, які управління готують до проєктів рішень ради, без сліз дивитися не можливо - і справа не лише у численних помилках та порушеннях регламенту. Справа у тому, що Броварська міська рада ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО НЕ СПРОМОЖНА організувати роботу з документами на належному рівні. Немає такої людини чи таких людей, які б "задали стандарти" роботи з документами. А тому "системні помилки" неможливо виправити ані зусиллями апарату ради, ані відділом внутрішнього аудиту...
На пальцях однієї руки можна перерахувати керівників управлінь, які здатні вести діалог та відповідати на питання депутатів на належному професійному рівні, - і, як правило, це ті керівники, які займають посади НЕ ЗА ПАРТІЙНИМИ СПИСКАМИ... Інколи доходить до смішного: навіть таке елементарне рішення, як припинити косити траву чи згрібати листя (шкоду таких дій легко погуглити) в комунальних підприємствах нема кому ухвалити...
Очевидно, що НОВУ ЯКІСТЬ РОБОТИ можуть дати лише НОВІ, ФАХОВО підготовлені люди. Або чинна політична владна команда впустить до себе "нову кров", або закостеніла структура просто припинить своє існування як така, що ДАВНО та БЕЗНАДІЙНО втратила ефективність. Отже, конкурси потрібні НЕ активістам, НЕ депутатам, НЕ журналістам і навіть НЕ працівникам цих закладів. Конкурси - це останній шанс хоч трохи оновити команду аби мати шанс "поборотися за прихильність виборців" у наступних політичних циклах...
Ангеліна Козлова