вологість:
тиск:
вітер:
| « Червень 2026 » | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
| 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
| 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
| 29 | 30 | |||||
Не секрет, що соціальні мережі останнім часом досягли впливу на поширення інформації, який можна порівняти із ЗМІ. А деякі fb-групи у соцмережах мають кількість читачів, яким ЗМІ можуть хіба що позаздрити. Враховуючи кількість користувачів, соцмережі реально впливають на політику та навіть безпеку як місцевого, так і національного рівня. До останнього соцмережі були «територією свободи», на яку практично не посягала держава. Але останнім часом відбуваються якісь дивні зміни, які ми вирішили дослідити на місцевому рівні.
Нещодавно сторінка Незалежної профмедіаспілки України повідомила, що до обласних держадміністрацій надійшов цікавий лист від РНБО. Згідно з цим листом, до 22 травня 2020 чиновникам запропонували дослідити та «доповісти на рівні не нижче начальника структурного відділу» наступну інформацію про регіональні видання:
Якщо придивитися до додатків до цього листа, то там просять вказати ще більш цікаву інформацію: назву сторінки або групи у соцмережі, гіперпосилання на групу, з ким вона афілійована та яка її впливовість. А також дослідити персональні аккаунти у соцмережах, виявити ПІБ дописувача, дослідити з ким афілійований аккаунт та оцінити його впливовість.
Інформаційна безпека: чи дійсно є загроза?
Занепокоєння журналістів викликало не саме повідомлення про дослідження впливовості місцевих ЗМІ та аккаунтів у соцмережах, але пов’язаність цієї події з місцевими виборами. Протягом останніх двох місяців Україна пережила незвичну ситуацію: не лише тривалий карантин, але й періоди відчутної паніки та нагнітання, у чому зізнаються навіть офіційні особи. Можна визнати, що певні панічні чутки та дезінформація дійсно створювали «інформаційну небезпеку» на локальному або національному рівні.
Наскільки ефективно цьому протистояли правоохоронні органи? Наприклад, сайт Нацполіції 22 квітня 2020 повідомляв, що з початку карантинних заходів кіберполіція виявила 460 фактів щодо розміщення на інформаційних ресурсах неправдивої чи провокаційної інформації щодо епідемії коронавірусу, а 5169 посилань на «фейкові новини» щодо коронавірусу було заблоковано. Усього ідентифіковано 284 особи, що розповсюджували цю інформацію, але при цьому поліцією складено всього шість протоколів за ст. 173-1 КУАПП (поширення неправдивих чуток). Тобто, реальні фейки, що провокували паніку, особливої реакції поліції не викликали.
З власних джерел нам відомо, що броварським міськвідділом поліції також проводилися «профілактичні розмови з викликом до відділу поліції» з користувачами соцмереж стосовно поширення недостовірної та неперевіреної інформації щодо епідемії. Інформації про складення протоколів за поширення недостовірної інформації по м.Бровари наразі немає.
Інформ-безпека VS Свобода слова. Чи не шкодять вони одне одному?
Журналісти сайту imi.org.ua дослідили, як на практиці застосовується ст. 173-1 КУАПП «Поширення неправдивих чуток». Сайт зазначає, що ця норма була внесена в Кодекс про адмінправопорушення ще у 1997 році, але на практиці майже не застосовувалася. Протоколи про адмін. правопорушення за цією статтею розглядаються у судовому порядку, і згідно з реєстром судових рішень, у 2017 році суди розглянули 3 таких справи, у 2018 – 6 справ, у 2019 – 7. З моменту впровадження карантину 12 березня і до початку травня суди розглянули 31 справу за ст. 173-1 КпАПП. З цих 31 справ у 7 випадках особа встановлена судом винною та приговорена до виплати штрафу, у 3-х випадках через малозначущість правопорушення виносилося усне попередження.
В інших 21 випадках суди ухвалили рішення про відсутність у діях особи складу правопорушення або про неможливість розгляду справи по суті через неналежне оформлення протоколу про адмінпорушення. Майже усі випадки стосуються поширення інформації через соцмережу Facebook та месенджер Viber, але, виходячи із статистики, особливої небезпеки від соцмереж останні роки держава не відчувала.
Але почуватися занадто вільно у соцмережах через невелику статистику справ не варто. Наприклад, нещодавно журналіст Андрій Качор повідомляв про випадок, коли власниця «популярного аканту» отримала «аналітичну довідку» від дільничного з проханням надати пояснення своєму допису, в якому виявилася «критика державних органів», яку «компетентні органи» вважають «провокаційною». Тому питання, що є більшою небезпекою для держави: фейки про коронавірус чи критика влади, поки що залишається відкритим.
Втім, хвилюватися за відповідальність є сенс лише «впливовим акаунтам» або адміністраторам груп у соцмережах. Хоча слід зауважити, що особливо «критичного до влади» контенту в місцевих соцмережах поки що немає: треба дочекатися виборів. А тема з коронавірусорм явно пішла на спад.
