Вибійка - старовинна техніка для оздоблення одягу в Україні Спочатку пригадали історію, як зявилася техніка оздоблення одягу вибійкою, потім обговорили всі технічні нюанси - а закінчили "практичним майстер-класом" та фотосесією.
Юлія Смальцер розповіла, що вибійка - дуже давня техніка, на території України знаходили стародавні інструменти та клаптики тканин з вибійкою. Зокрема, місцем майстрів вибійки вважалося місто Кролевець - саме там майстри вдосконалювали техніки, шукали та створювали нові візерунки, орнаменти. У Львівській області "димка" - це спідниця "на кожен день", оздоблена вибійкою, тому мастрів вибійки тут називали "димкарями".
Для вибійки, звісно, використовували "натуральні фарби", зокрема, чорний колір видобували із сажі шпількових дерев, червоний - із спеціальних хробаків, жовту - із сумші охри з оливою, також в якості фарби був сік ягід. Вибійку використовували для прикрашання рушників, фіранок, скатертин, сорочок, спідниць - і навіть чоловічих штанів.
Спочатку пригадали історію, як зявилася техніка оздоблення одягу вибійкою, потім обговорили всі технічні нюанси - а закінчили "практичним майстер-класом" та фотосесією.
Юлія Смальцер розповіла, що вибійка - дуже давня техніка, на території України знаходили стародавні інструменти та клаптики тканин з вибійкою. Зокрема, місцем майстрів вибійки вважалося місто Кролевець - саме там майстри вдосконалювали техніки, шукали та створювали нові візерунки, орнаменти. У Львівській області "димка" - це спідниця "на кожен день", оздоблена вибійкою, тому мастрів вибійки тут називали "димкарями".
Для вибійки, звісно, використовували "натуральні фарби", зокрема, чорний колір видобували із сажі шпількових дерев, червоний - із спеціальних хробаків, жовту - із сумші охри з оливою, також в якості фарби був сік ягід. Вибійку використовували для прикрашання рушників, фіранок, скатертин, сорочок, спідниць - і навіть чоловічих штанів.
Щодо практичного використання у сучасних умовах, то готові форми з дерева продаються на будь-який смак. Для фарбування використовують акрилові фарби для текстилю, які можна вибрати, наприклад, в "Епіцентрі". Також потрібен невеличкий спонж для акуратного нанесення фарби на форму. Тканина перед нанесенням має бути випрана та попрасована, наносити вибійку потрібно на твердій рівній поверхні.
Ну й головне, звісно, мати художнє уявлення та скласти композицію з окремих елементів.
На користь вибійки говорить те, що під час майстер-класу усі охочі - у тому числі діти - з ПЕРШОЇ спроби зробили серветки або прикрасили вибійкою футболки.
Особливістю вибійки є те, що вона не має бути "ідеально рівної форми": це народна техніка, і певні відхилення є цілком прийнятними!
На відео тривалістю 50 секунд Юлія Смальцер демонструє свої перші вироби, оздоблені технікою вибійки.
